Правила створення ребусів

 1. Назви всіх предметів, що зображені у ребусі, читаються тільки в називному відмінку.

2. Досить часто предмет, зображений в ребусі, може мати не одне, а два чи більше назв, чи може мати одне загальне та одне конкретне значення, наприклад, «авто» та «машина», «квітка» та «рослина» тощо. Вибирати необхідно відповідне за логікою. Вміння визначити й правильно назвати зображений на малюнку предмет є однією з головних труднощів при розгадуванні ребусів.
3. Досить часто назва якогось предмета не може бути використана повністю, необхідно відкинути на початку чи в кінці слова одну чи декілька букв. В таких випадках застосовується умовний знак – кома. Якщо кома стоїть ліворуч від малюнка, то це значить, що від його назви необхідно відкинути першу літеру (ліворуч від рисунку кому часто зображують перевернутою у верхньому кутку), якщо праворуч від малюнку – то останню. Якщо стоять дві коми, то відповідно відкидають дві літери і т.д.
Наприклад, намальовано «молоко», а потрібно читати тільки «око», зображені «граблі», необхідно читати тільки «граб»:
 4. Якщо предмети чи літери зображені один в одному, то їх назви читаються з додаванням прийменника «в» або «у». Наприклад, «в-а-за»:
 5. Якщо якась літера складається з іншої літери (багато разів повтореної), то читають з додаванням прийменника «з». Наприклад, «з-о-д-іа-к»:
 6. Якщо за якоюсь літерою чи предметом знаходиться інша літера чи предмет, то читати необхідно з додаванням прийменника «за». Наприклад, «за-ба-ва»:
 7. Якщо одна фігура чи літера зображена під іншою, то читати необхідно з додаванням прийменників «на», «над», «під». Наприклад, «на-пі-й» чи «над-і-я»:
 8. Якщо по якій-небудь літері написана інша, то читають з додаванням прийменника «по». Наприклад, «по-р-т»:
 9. Якщо одна літера лежить коло іншої, притулена до неї, то читають з додаванням прийменників «біля», «у», «коло». Наприклад, «л-у-к» чи «с-у-д»:
 10. Якщо у ребусі зустрічається зображення предмету, перевернуте догори ногами, то назву його зазвичай потрібно читати з кінця, або інколи це робиться просто заради ускладнення (по-приколу) ребусу.
11. Якщо зображено предмет, а біля нього (чи на ньому) написана, а потім закреслена літера, то це значить, що цю літеру необхідно виключити зі слова, зашифрованого малюнком. Якщо ж над закресленою літерою знаходиться інша, то це значить, що потрібно нею замінити закреслену. Теж саме роблять, коли між двома літерами стоїть знак рівності чи перехідні стрілочки. Закреслені (замінені) літери зазвичай використовують для виключення (заміни) їх із середини слова. Наприклад, була «груша», а стала «група», чи був «лікар», а став «лікер»:
 12. Якщо закреслена літера(и) стоїть як незалежна фігура, то її потрібно читати з додаванням частки «не». Наприклад, «не-р-в»:
 13. Якщо поряд з малюнком (чи над ним, чи під ним) стоять цифри, то це значить, що літери закодованого зображенням слова читаються в тому порядку, який вказаний цифрами. Також вони вказують на те, чи всі літери слова потрібно читати, чи ні. Закреслені (відсутні) цифри вказують на відсутність певних літер. Наприклад, «зірка» перетворюється на «різка», а «мавпа» на «мапа»:
 14. Якщо малюнки «рухаються» один від одного або один до одного, то слід використовувати прийменники «до» або «від». Якщо ж яку-небудь фігуру в ребусі зображають, що ніби біжить, лежить, летить, сидить тощо, то до назви цієї фігури потрібно додати відповідне дієслово в теперішньому часі (біжить, лежить, летить, сидить і т.д.).
15. Досить часто в ребусах окремі склади «до», «ре», «мі», «фа», «ля», «сі» зображають відповідними нотами. Наприклад, «до-щ»:

Це, по суті, всі основні правила для тих, хто хоче спробувати себе у ребусоскладанні чи їх розв’язуванні. Однак процес ребусотворчості може передбачати синтез всіх наведених принципів творіння ребусів та створення нових правил зрозумілих для більшості за логікою побудови.